Європейський галичанин Ярослав Попович збирається підкорити траси Франції у складі американської команди «Діскавері»

Минулого року 26-річного українця Ярослава Поповича було визнано найкращим молодим гонщиком «Тур де Франс». Наш співвітчизник уже багато років мешкає в Італії, де має власний будинок під Флоренцією. Його поява в Києві — величезна рідкість, тому на прес-конференцію з Поповичем у розважальному комплексі «Арена» зібралося чимало журналістів.

Колись Ярослава запитали, за що його обрав у свою команду Ленс Армстронг, і галичанин відповів: за усмішку. Хоча це й жарт (а директор американської команди «Діскавері ченнел» Йоган Брюнель бачить у Поповичі майбутнього фаворита багатоденних велоперегонів), але він дiйсно весь час усміхнений і відкритий для спілкування.

У цьому році найголовнішою метою Ярослава буде «Тур де Франс», який стартує 1 липня. Сам Армстронг вважає, що вже в поточному сезоні Попо повинен якщо не виграти «Велику петлю», то принаймні «забити» місце серед топ-гонщиків.

До України Ярослав завітав після «Туру Джорджії» у США, де посів третє місце. Із запитання про те, як розпочався для нього «рік великих очікувань», і «стартувало» наше спілкування.

«За «Діскавері» тепер уболіває вся наша діаспора»

— У минулому, як ви знаєте, — з усмішкою почав Ярослав, — я весь час мав проблеми з візами, оформленням якихось документів, тож вимушено певний час відпочив. Після цього на початку року були великі навантаження під час зборів у США, і з'явилися болі в колінах. Через це довелося пропустити запланований перший старт у Португалії. Згодом цю проблему вирішив і почав тренуватися на повну силу. Перед виїздом на багатоденні перегони в США відчував себе цілком нормально — десь на 70 відсотків готовності. Значно схуд, тому мав перед заокеанським турне гарну форму.

— Звичайно, коли ми там змагалися, то знали, що в нашій команді є американець Том Деніелсон, який виграв минулорічний «Тур Джорджії». Він виступав у своїй країні, тож робота була зорієнтована на нього. Коли я виграв другий етап, американці допитувалися, хто в нас лідер — я чи Том. Проте надалі він довів, що на цей момент сильніший, тому я разом з усією командою працював на його перемогу. При цьому про себе теж не забував — двічі був третім, один раз — п'ятим, тож став у підсумку третім у загальному заліку. Це, думаю, ознака мого доброго стану та готовності до високих завдань. Не будемо забувати, що «багатоденка» у США розглядалася як тренувальний процес і один з етапів моєї підготовки до «Тур де Франс».

— У США вже маєш особистих прихильників?

— На прізвище, може, мене знали і раніше, але плакати з особистою підтримкою з'явилися вже після того, як я виграв етап. Після цього мені не давали проходу, особливо українці, яких там чимало. Можна сказати, що завдяки моїй появі в «Діскавері» вся наша діаспора стала фанатами команди Ленса Армстронга.

— В Україні очікують, що на французьких перегонах власник «Діскавері» саме вас обере лідером, на якого працюватиме команда...

— Не знаю, чого хоче Ленс. Цього року в нас дуже сильна команда і є принаймні три кандидати на лідерство на «Тур де Франс». Напевно, все з'ясується після перших гірських етапів. У самій же команді, на мій погляд, до рішення «нагорі» не має бути боротьби — кожен повинен знати свою роботу.

— І все ж твої шанувальники після титулу «найкращого молодого» прогнозують тобі місце серед призерів.

— Про майбутнє завжди багато говорять... Але до прогнозів треба ставитися дуже обережно. Дорога все покаже. Ульріх, Бассо та навіть деякі італійці пропускають «Джиро д'Італія», щоб підготуватися до французького «туру». Є чимало кваліфікованих конкурентів, які їздять уже чимало років. Тим більше що цього року є новий маршрут перегонів, який я поїду дивитися наприкінці травня — вивчимо з командою піренейські етапи. З Альпами будемо знайомитися безпосередньо за тиждень до старту.

— Перед «Діскавері», напевно, стоїть мета і командної перемоги?

— Ні, тепер ми не маємо їхати як лідери, а будемо «за лідерами». Тобто будемо мучити тих, хто мучив і заважав нам минулого року (сміється).

«Допінг вживають лише самовбивці»

— В останні роки навколо італійського та французького «турів» не бракувало різноманітних допінгових скандалів. У вашій команді готові до тотальних перевірок?

— Перед кожними змаганнями сама команда перевіряє своїх гонщиків на допінг. Крім того, я повинен у відповідності до рішень міжнародної організації велосипедистів повідомляти, де я знаходжуся і буду тренуватися найближчим часом. А взагалі я за себе спокійний, бо вважаю, що допінг вживають лише самовбивці. Тим більше що додому можуть приїхати кожної миті і взяти аналізи.

— Чи мають шанси вітчизняні прихильники велоспорту побачити тебе після європейських професійних перегонів на аматорському чемпіонаті світу, на Олімпіаді-2008?

— Для мене чемпіонат світу, мабуть, назавжди залишатиметься найголовнішим змаганням сезону. У нас — тих, хто пройшов радянську систему підготовки, — виховання таке. Чемпіонати світу та Європи, Олімпіада — це те, про що ми мріяли з дитинства. Ну перейшов я у професіональну команду, але ж мрія про світову чи олімпійську медалі не щезла. В європейських велогонщиків, звичайно, зовсім інший підхід. Я ж після Франції трохи відпочину й розпочну підготовку до чемпіонату світу. Що стосується Пекіна-2008, то у нас у велоспорті так далеко ніхто не планує. Звичайно, у думках я маю таку перспективу. Навіть Армстронг, якому буде під сорок, каже, що хоче виступити на Олімпійських іграх.

«З такими дорогами Україні свій «Тур» не світить»

— Ярославе, скажи чесно, ми можемо мріяти про те, що в Україні також колись буде престижний «Тур», скажімо, Карпат чи Криму?

— Це потребує величезних коштів. І не тільки. Учора в Дрогобичі виїхав на тренування, то думав, що зламаюся. Коли мене питають про дороги вдома, я кажу, що вони не залишилися такими, як і були, поганими, а стали значно гіршими. Подібна ситуація і між іншими містами, а тури ж якраз не в мегаполісах проходять, а між ними. Це найбільша перепона для нашого виду спорту. На рідний перевал я вже не їжджу років п'ять, бо туди просто немає пристойної дороги — яма на ямі. Але в нас дуже гарні традиції в цьому виді спорту — стабільно з'являються таланти.

— Але ж із Києва ще заїдеш до Дрогобича?

— Аякже, бо мама плаче, тато, сестри теж, що мало мене бачать. Насправді в Україні дуже добре, але готуватися потрібно в Італії чи десь у Європі. Найближчим часом усе залежатиме від погодних умов — де сніг зійде, в ті гори і поїдемо. Найімовірніше, 15 днів перебуватимемо в Іспанії, потім трохи побуду біля дружини — і знову на збори.

ДОСЬЄ «УМ»

Ярослав Попович

Народився 4 січня 1980 року в селищі Калинів Самборського району Львівської області.

Зріст — 174 см, вага — 65 кг.

Велогонщик. Заслужений майстер спорту. У 2001 році виграв чемпіонат світу серед «андерів» (до 23 років). Переможець Кубка світу 2002 року.

Перша професійна команда — «Лендбоувкредит-Кольнаго» (Бельгія—Італія), представляючи яку, став третім на «Джиро д'Італія-2003». З 2005 року виступає за команду «Діскавері ченел» (США), лідером і співвласником якої є семиразовий переможець «Тур де Франс» Ленс Армстронг. У тому ж році посів у генеральній класифікації «Тур де Франс» 12-те місце і став найкращим молодим гонщиком перегонів.

Освіта — Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут.

Одружений. Дружина — 20-річна італійка Синді Марія Бароне.

Прізвиська в команді — Попо, Яро.

Ігор КОРОЛЬОВ, Україна Молода