Валерія САВЧУК: "Галичанка мріє про Лігу чемпіонів"

Перед його початком узагалі стояло питання про участь команди в національному чемпіонаті. На щастя, всі проблеми керівництву клубу вдалося владнати, і в підсумку львів'янки зійшли на третю сходинку п'єдесталу пошани. Щоправда, третє місце порівняно з попереднім сезоном - це крок назад, адже торік "Галичанка" вперше у своїй історії виборола срібні медалі чемпіонату України. Проте, напевно, не можна так однобоко і лише за турнірними здобутками в національній першості оцінювати виступ галичанок. Саме з питання про оцінку дій своєї команди у сезоні, що завершився, розпочалася розмова кореспондента "Поступу" з головним тренером "Галичанки" Валерією Савчук.

- На мою думку, дати однозначну оцінку виступу "Галичанки" в нинішньому сезоні доволі важко. Справді, якщо порівнювати з попереднім чемпіонатом, то ми зробили крок назад - поміняли "срібло" на "бронзу". Але особисто я вважаю, що в ігровому плані команда зробила крок уперед. Щоправда, значно додали в грі ми лише в другій половині сезону, коли в турнірній таблиці "Галичанка" вже доволі суттєво відставала від київського "Спартака". А підтвердженням моїх слів є нічия в поєдинку останнього туру проти запорізького "Мотора", беззаперечного лідера українського жіночого гандболу. Причому підписати мирну угоду нам вдалося на майданчику суперника. До речі, у цій зустрічі ми могли перемогти. Адже за 30 с до фінального свистка перехопили м'яч і мали непогану нагоду здобути перемогу. На жаль, дівчата не впоралися з емоціями і не змогли результативно завершити атаку. А шкода, бо тоді в нас з'являвся непоганий шанс обійти в турнірній таблиці столичних спартаківок.

- А що завадило "Галичанці" на такому самому рівні діяти і в першій половині сезону?
- Причин не надто вдалого старту чемпіонату є декілька. Все розпочалося з конфлікту між гравцями та, на щастя, тепер уже екс-президентом ГК "Галичанка" Григорієм Савчуком. Дівчата вимагали, щоб він залишив клуб, в іншому разі відмовлялися продовжувати свої виступи за львівську команду. Не хочу вдаватися в деталі конфлікту, бо вони навряд чи в когось можуть викликати позитивні емоції, до того ж наприкінці літа минулого року про нього багато говорили в ЗМІ, але буду відвертою: Григорій Савчук однозначно не мав рації практично за всіма пунктами висунутих до нього претензій. Але на розв'язання конфліктної ситуації пішло чимало часу, і в підсумку ми розпочали підготовку до сезону значно пізніше, ніж інші клуби. Також далися взнаки фінансові проблеми, через які ми ледь не відмовилися від участі в чемпіонаті. Все це й призвело до незапланованої втрати очок у гостьових поєдинках з тернопільською "Академією-Енерго" та ужгородськими "Карпатами". За всієї поваги до цих команд, напевно, всі шанувальники гандболу погодяться зі мною, що за класом ми значно сильніші. Але в спорті, як відомо, не завжди перемагає сильніший.

Також окремо хочу сказати про травми. У листопаді-грудні "Галичанка" більше нагадувала не спортивну команду, а шпиталь. Були такі дні, коли на тренування приходило по п'ять-шість гравців, а решта заліковувала травми або лікувалася від різноманітних простудних захворювань. А найприкріше, що під час матчів чемпіонату в моєму розпорядженні було лише по дві-три дівчини з основного складу. Я інколи сама дивувалася, як нам за такої ситуації взагалі вдається вигравати.

- Що саме дозволило "Галичанці" повернути свою гру?
- Мабуть, невипадково улюбленим святом багатьох людей є Новий рік. Ми завжди з новорічними святами пов'язуємо зміни в своєму житті на краще. І саме таке диво сталося з "Галичанкою". На щастя, поступово всі дівчата оговталися, і ми нарешті одержали змогу проводи повноцінні тренування та в офіційних матчах грати оптимальним складом. Також саме в січні цього року в ГК "Галичанка" з'явився свій спонсор. Група підприємств "Росан" на чолі з президентом Ростиславом Кісілем підставила своє надійне плече нашій команді саме в той момент, коли і я, і дівчата вже майже втратили віру в те, що щось можна змінити на краще. Клуб ледь зводив кінці з кінцями. Перед кожним виїздом мені доводилося ходити з простягнутою рукою, а про мізерну платню, яку одержували гравці, навіть не хочеться згадувати. На щастя, це все вже позаду. Зрозуміло, що тільки-но дівчата відчули, що фінансове становище клубу стало стабільним, у них з'явилося бажання проявити себе якомога краще. Щоб хто не казав, а впевненість у завтрашньому дні будь-кому додає наснаги.

- Хто з гравців "Галичанки", на Вашу думку, був найкращим у минулому сезоні? А можливо, є й такі, хто Вас розчарував?
- Ви знаєте, я належу до тих тренерів, які не люблять у ЗМІ оцінювати персоналії своєї команди. Адже гандбол - це командна гра, а тому виділяти особисті досягнення когось із дівчат не хочу. Звичайно, свою оцінку я маю щодо кожного гравця, але це внутрішньокомандна "кухня", яка не повинна озвучуватися для загалу. Щодо того, від кого я очікувала більшого, то можу назвати хіба що Анжелу Травян, яка торік перейшла до нас із запорізького "Мотора-2". Проте заради справедливості мушу зазначити, що Анжела відіграла в минулому сезоні слабше від своїх можливостей через низку травм та хвороб.

- Минулий сезон був для "Галичанки" особливий з огляду на те, що двоє гравців команди, Вікторія Тимошенкова та Реґіна Шимкуте, у складі національної збірної взяли участь у чемпіонаті світу, який відбувся в Санкт-Петербурзі. Що Ви можете сказати про перспективи Ваших підопічних стосовно виступів за головну команду країни?
- Справді, мені як тренерові було дуже приємно, що мої вихованки захищають честь збірної України. Для обох дівчат це був дебют на змаганнях такого рівня. На мою думку, і Тимошенкова, і Шимкуте мають великий потенціал і вже найближчим часом, якщо будуть належно працювати, повинні стати лідерами головної команди країни. На порозі збірної стоїть і Вікторія Борщенко. А керманич "синьо-жовтої" команди Леонід Ратнер уже не раз у ЗМІ озвучував тезу, що саме "Галичанка" повинна стати базовим клубом збірної, яка готуватиметься до Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні.

- Ну що ж, поговорімо про майбутнє "Галичанки". Вболівальників насамперед у міжсезоння цікавлять кадрові зміни в команді.
- Одразу зазначу, що ніхто з команди нікуди не йде. Хоча правильніше буде сказати, що не хоче йти. Проте всіх залишити ми не зможемо. Адже ми маємо намір підсилити "Галичанку" кількома гравцями міжнародного класу. Наразі ми ведемо переговори з доволі відомими гандболістками з провідних клубів Росії та Білорусі. Зрозуміло, поки контрактів не підписано, називати їхні прізвища я не можу. Але молодих перспективних дівчат з нинішнього складу ми переведемо в "Галичанку-2", яку плануємо заявити в першу лігу першості України.

Остаточно зі складом ми визначимося після зборів, перший з яких проведемо з 8 до 28 липня в Євпаторії, а вже наступного дня ми виїдемо до Польщі, де впродовж місяця продовжимо підготовку до сезону. А останній десятиденний збір перед чемпіонатом України, який стартує 15 вересня у Запоріжжі, проведемо у Львові.

- І які ж плани "Галичанки" на сезон 2006/2007 року?
- У тому, що ми повернемо собі "срібло" національного чемпіонату, я впевнена на сто відсотків. Бо за своїм потенціалом і умовами, які ми наразі маємо, "Галичанка" просто зобов'язана обігравати "Спартак". Але ми мріємо про більше. І якщо нам вдасться належно доукомплектуватися, то вже в наступному сезоні ми маємо намір всерйоз втрутитися в боротьбу за "золото". "Галичанка" мріє про Лігу чемпіонів.

Розмовляла Оксана ПАВЛЮК, Газета Поступ