Дмитро ЛАЗУТКІН: Гловацькі — небезпечний суперник, але Усику під силу

Гостем редакції Sport.ua став спортивний коментатор

sport.ua
© sport.ua
У середу, 14 вересня, на запитання журналістів та читачів Sport.ua відповів спортивний коментатор Дмитро ЛАЗУТКІН.
 
ПРО ПАРАЛІМПІАДУ
 
Я від початку до Паралімпіад доволі скептично ставився, розумів, що це історія не зовсім про спорт. Що це і соціалізація людей із обмеженими можливостями, і тут результати, голи, очки, секунди жодного значення не мають — так мені здавалося. Але, почавши стежити і коментувати, я страшенно захопився і героїзмом цих людей, і тим, як це можна показати і зняти, і тим, яку мужність демонструють спортсмени. Я коментував дзюдо і фехтування на візках — два види єдиноборств, які є в паралімпійській програмі. Мені страшенно подобається. І те, як виступають українці, як вони налаштовані... Вони дуже патріотичні, чіткі, правильні представники українського суспільства, хоча зрозуміло, що мають якісь вади. Я не називав би їх інвалідами, мені не подобається це слово. Якщо у людини внаслідок якихось обставин немає якоїсь кінцівки, а у іншої людини немає совісті — невідомо, хто більший інвалід. Ті хлопці та дівчата, які виступають в Ріо — молодці. Нічого, окрім захоплення, вони не можуть викликати, мені здається.
 
ПАРАЛІМПІАДА — ЦЕ БІЛЬШЕ СПОРТ ЧИ СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ?
 
Соціальне явище для меня однозначно, я про це відразу кажу. Але те, що у нас зуміли організувати паралімпійців і зробити таку сильну команду — думаю, це наслідок дуже крутого спортивного менеджменту. Рівень олімпійців вищий за рівень, наприклад, піклування держави про людей з обмеженими можливостями. У нас для візочників, наприклад, дуже мало умов для їхньої соціалізації, нормального, повноцінного життя. А в спорті все-таки створена система підготовки, зборів. Незважаючи на те, що втратили базу в Євпаторії — одну з найкращих в Європі, а можливо, і в світі — після анексії Криму, все одно готують дуже сильних спортсменів, які не те що конкурентоспроможні, а є одними з найкращих у світі, а можливо, й найкращими, зважаючи на те, що ми живемо в не найбагатшій країні.
 
ПРО ПАРАЛІМПІЙЦІВ У ІНШИХ КРАЇНАХ
 
У інших країнах по-різному. Зараз додали дуже узбеки, казахи, азербайджанці вже давно додають. Китай після Пекіну особливо, вони зараз лідирують у загальнокомандному заліку. В Америці приблизно так, як у Європі. Тобто там є нормальне державне фінансування незалежно від того, спортсмен ти чи ні, ти отримуєш пільги, соціальні виплати. В принципі у тебе все є для того, щоб жити максимально повноцінним життям, яке можливо. Люди займаються більшою мірою для самореалізації. А у нас для багатьох це єдиний спосіб вибитися на інший рівень життя, якісний. Тому зрозуміло, що ситуація різна. І менша мотивація, напевно, ніж у наших спортсменів. Наші волю залізну демонструють.
 
ЗНАЧЕННЯ ПАРАЛІМПІАДИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ СПОРТСМЕНІВ
 
Паралімпіада — це соціалізація, адаптація, можливість заявити про себе і довести, що ти вартий того, щоб тебе поважали, любили й цінували. Зважаючи на те, що у нас зараз в країні йде війна, інвалідів-ампутантів стає набагато більше. Те, що з ними працюють зараз, вони їздять на бази паралімпійців — це дуже класно, тому що це спосіб вийти зі зневіри, шанс не впасти у відчай, шанс не опинитися в суцільній темряві і депресії для багатьох наших героїв.
 
ПРО БІЙ УСИКА ІЗ ГЛОВАЦЬКІ
 
Від Кшиштофа Гловацькі, думаю, багато хто з поляків очікує тільки перемогу. Ми, зрозуміло, будемо сподіватися на Олександра Усика. Бій має бути видовищним. Думаю, усі фахівці сходяться на цій думці. Гловацькі може вдарити, ми бачили багато в його виконанні нокдаунів і нокаутів. Не всі суперники вставали після його ударів. Якщо Усик буде достатньо мобільним для того, щоб не потрапляти під бокові шалені Гловацькі, якщо буде достатньо маневрувати і вчасно використовувати свої найкращі якості — думаю, що він зможе перемогти. Але тут ніхто не дасть стовідсоткової гарантії, надто небезпечний суперник. Хоча я думаю, що Олександрові він під силу. Нам не відомі усі складові успіху, щоб сказати, як буде. В принципі бокс прекрасний своєю непередбачуваністю. Завжди розумніші журналісти, які пишуть про бокс, ніж ті, які коментують, тому що пишуть вони зазвичай вже після бою, знаючи результат. А тут фактор несподіванки величезний. Один удар може все змінити, а тим паче у такого хлопця, як Гловацький. Він може програвати весь бій за очками. Думаю, у Олександра достатньо і навичок, і вмінь, щоб перебоксувати його. Але не можна втрачати пильності, бо може бути так, як було в бою Сіллаха і Грачова: абсолютне домінування українця, а потім один удар — і все, вся аналітика, всі розклади, всі розумні речення можна викинути.
 
ПРО ПРОГРАМУ «ВЕЛИКИЙ БОКС»
 
Буде експерт-аналітик Антон Горюнов, Аліна Шатернікова, експерт Олександр Біленький прилетить на цей поєдинок. У першій частині програми, напевно, буду ще я. Будуть Віктор Постол, Слава Сенченко — наші боксери-професіонали, екс-чемпіони світу, майстри своєї справи. Тобто буде фаховий всебічний аналіз. Думаю, що буде доволі цікаво. Заздалегідь розпочнеться студія, як зазвичай, обговорюватимемо і гадатимемо на кавовій гущі.
 
ПРО МАТЧ-РЕВАНШ КЛИЧКО — Ф'ЮРІ
 
Перед тим, як робити ставки на цей бій, я би на місці букмекерів, наприклад, порадив приймати ставки, чи відбудеться він взагалі. Остання непоява Ф'юрі на прес-конференції мимоволі примусила пригадати те, як колись Повєткін не прийшов на прес-конференцію — і той бій не відбувся. Відбувся, але за інших обставин і через кілька років. Дуже хотілося б, щоб цей поєдинок все-таки став реальністю. Думаю, у Володимира Кличка є всі шанси зараз вже без недооцінки суперника, з правильним психологічним підходом повернути собі принаймні два пояси. Всі пояси, окрім IBF. Ф'юрі мені в принципі імпонує, він веселий поганий хлопець. Погані хлопці подобаються аудиторії, яка любить бокс. Його екстравагантні витівки, несподівані ходи, подекуди божевільні вислови й прикрашають усю цю навколобоксерську історію. Не хотілося б, щоб він взагалі сходив з арени. Але зрозуміло, що він і так вже досягнув величезного успіху, перемігши Володимира. Прийшов час повернути до України ті пояси, до яких ми всі звикли.
 
Якщо програє, Володимиру однозначно потрібно буде закінчити із боксом. Якщо переможе — чому б ще не побоксувати із Джошуа, наприклад? Думаю, це не буде великою проблемою для Володимира. Його фізичні кондиції прекрасні, ми це все бачили багато разів. Психологічно все повинно бути нормально, досвід у нього є. Не бачу перешкод для того, щоб йому ще два-три роки побоксувати. Хоча, можливо, це доволі сміливо звучить. Хтось каже: «Досить. Скільки вже можна?». Але чому ні? У нас є якась гідна заміна? Поки що немає у суперважкій вазі. Чому б нам не мати свого чемпіона?
 
ПРОГНОЗ НА ПОЄДИНОК САУЛЬ АЛЬВАРЕС — ЛІАМ СМІТ
 
Я не прихильник Альвареса, чесно кажучи. І він буде битися проти чинного чемпіона світу все-таки. Тому я однозначно не віддавав би йому перевагу і не казав би, що він стовідсотково переможе. Кому програв Альварес? Мейвезеру. Все-таки проти нього буде не Мейвезер, хоча людина з поясом. Тому десь 55/45. Має бути конкурентний поєдинок, хоча однозначного фаворита там немає.
 
ПРОГНОЗ НА ПОЄДИНОК ОРТІС — УСТИНОВ
 
Мені здається, в поєдинку проти Кубрата Пулєва ми побачили межу Устинова. Навіть різницю між межею і Пулєвим. Тобто Устинов, мені здається, не фаворит у цьому поєдинку. Все-таки я поставив би на Ортіса. Єдине що Устинов на сантиметрів 10-11 вищий, довші руки завжди залишають шанс їхньому власнику. Думаю, це єдина перевага Устинова.
 
ПРОГНОЗ НА ПОЄДИНОК ПАРКЕР — ДМИТРЕНКО
 
Зважаючи на те, що поєдинок буде в Окленді, це свято зроблене не для Дмитренка. Навряд чи йому вдасться, зважаючи на його неюний вік, повернутися завдяки цій перемозі в еліту світового боксу. Думаю, шансів мало. Паркер, напевно, переможе.
 
 
КИМ ВИ СЕБЕ ВВАЖАЄТЕ — ПОЕТОМ ЧИ СПОРТИВНИМ РЕПОРТЕРОМ?
 
Думаю, це дві мої іпостасі, які між собою не конфліктують. І там, і там є робота зі словом. Робота зі словом дуже важлива для спортивного коментатора теж. Фахівців в Україні, які краще за мене розбираються в боксі, доволі багато. Я це визнаю і не сперечаюся. Але поєднати це і вміти спілкуватися із аудиторією телеканалу, для якого ти коментуєш, розуміти, із ким ти спілкуєшся, важливо. Переключення з однієї сфери діяльності на іншу допомагає подивитися з інших точок зору на ті ж самі речі. Я коментую на загальнонаціональних каналах: «Перший», «Інтер». Це аудиторія все-таки переважно не зовсім спортивна, не фахівці, не експерти. Іноді їм потрібно деякі речі пояснювати, подавати інформацію так, щоб вони не почували себе ображеними. Я поважаю свою аудиторію, тому знаходити потрібні слова для мене завжди пріоритетно.
 
ПРО РЕЙТИНГИ ОЛІМПІАДИ І ПАРАЛІМПІАДИ
 
Для мене страшенна дивина те, що рейтинги десь співставні, тобто Паралімпіаду дивляться добре. Зараз канал інколи потрапляє до топ-10. Думаю, те, що там успішно піднімаються наші спортсмени — теж один із факторів, чому це відбувається. Окрім того, що це цікава, життєва історія. Є паралімпійські студії, де ці історії розповідають і розшифровують для широкого загалу. Є можливість у людей доторкнутися до чужої долі, зрозуміти, які бувають трагедії, порівняно із якими власні проблеми видаються чимось дуже дрібним. Побачити людей, які героїчно впоралися із страшенними викликами долі — це теж не всюди побачиш. Ми живемо у такий час, що багато людей і поза спортом, і в спорті створюють маленькі подвиги. Але паралімпійців це стосується в першу чергу, їх дивляться, ними цікавляться. Я цим здивований, але я також потрапив під цей вплив, нічого не можу з собою вдіяти.
 
ЧИ ЗАЙМАЄТЕСЯ ВИ СПОРТОМ?
 
Я займався багатьма видами єдиноборств, передусім тими, де поєднується ударна техніка рук, ніг, борцівська техніка мене завжди цікавила. Зараз я займаюся тайським боксом, доволі регулярно, хоча б тричі на тиждень намагаюся відвідувати тренування. Хоча у тайському боксі є техніка ударів ліктями, коліньми. Іноді треба зважати на те, що я часто працюю, з'являюся в кадрі. Але все одно для мене це найкращий вид фітнесу. Але взагалі-то я багато займався єдиноборствами, був чемпіоном України з козацького двобою, переможцем Кубку Європи з кікбоксингу, у 2007 році став бронзовим призером командного Кубку світу з кікбоксингу і з кік-джитсу. У кік-джитсу, окрім ударів, є ще борцівська техніка. У мене з карате чорний пояс, з кемпо, я багаторазевий призер і переможець чемпіонатів і Кубків Києва з кіокушинкай карате, з ушу-саньда. Це види єдиноборств, які дуже подібні між собою, де є удари руками та ногами. Мені це завжди подобалося, я цим захоплююся, продовжую, нічого не можу із собою вдіяти. Інколи роблю якісь перерви, але потім знову-таки повертаюся, бо ані біг, ані плавання мене так не захоплюють. Це якісь допоміжні речі, але все-таки не головні. Коли виступав на змаганнях активно, ходив спеціально ставити руки на бокс. Три роки вільною боротьбою займався для того, щоб здобути якісь навички. Мені це цікаво.
 
ЯКИМ ВИДАМ СПОРТУ ВИ ВІДДАВАЛИ Б ПЕРЕВАГУ, ЯКБИ СТАЛИ ДИРЕКТОРОМ СПОРТИВНОГО КАНАЛУ?
 
Я — людина зацікавлена, не можна назвати мене неупередженим. Я більше часу присвячував би різним видам єдиноборств, тому що вважаю, що кікбоксинг К-1, тайський бокс — дуже видовищні види єдиноборств. Бойове самбо, панкратіон — це дуже близько до MMA, яке зараз набуває шаленої популярності у світі. Думаю, це теж варто було б показувати. Хоча зрозуміло, що надто обділене зараз наше телебачення трансляціями ігрових видів спорту так само. На «Першому» показують ще гандбол, іноді баскетбол. Але мало у нас волейболу, пляжного волейболу, того, що в світі дивляться, де є спонсори, цікаві проекти. Екстремальний спорт, усілякі X Games теж серед молоді шалено популярні, а ми на наших екранах це бачимо здебільшого під час зимових Олімпійських ігор. Там є слоупстайл, хафпайп, сноуборд фристайл. В принципі, думаю, це можна було б щозими показувати. Не лише біатлоном єдиним має жити світ зимового спорту. Біатлону у нас вдосталь. Нехай у нас його буде не менше, ясна річ, але можна було б розбавляти це іншими цікавими, більш юнацькими, підлітковими видами спорту, щоб молодь захоплювалася цим.
 
НА ЯКИХ ПОЄДИНКАХ ЗА КОРДОНОМ ВИ БУЛИ ОСОБИСТО?
 
Я був на двох літніх Олімпіадах як мінімум: коментував перше «золото» Василя Ломаченка, «бронзу» Слави Глазкова. Бокс і дзюдо я коментував у Пекіні. У Лондоні — бокс, дзюдо і тхеквондо. Наша «золота», найславетніша в олімпійському боксі збірна... Ми з Аліною Шатерніковою коментували всі поєдинки, які були в ефірі, а в ефірі були майже всі поєдинки, наших так точно, плюс ще багато було боксу із представниками інших країн. Ясна річ, що окремо стоїть поєдинок Віталія Кличко проти Чарра, це був останній бій Віталія Кличка, тому він пам'ятний, незабутній. І в Москві на «Олімпійському», думаю, взагалі окрема історія — бій Володимира Кличка і Повєткіна. Це незабутньо, у мене досі є заляпана кров'ю Повєткіна журналістська жилеточка. Це була визначна перемога. Це було до війни, до Майдану навіть. Але все одно тоді вже була напруга, нездорова атмосфера в Москві. Мені дуже приємно, що українець там переміг, і коментувати це було дуже приємно. Я коментував тоді із Володимиром Гендліним-молодшим, він російською мовою, я — українською. Якщо говорити про «Великий бокс» на «Інтері», я, здається, років за п'ять — єдиний там український голос і за кадром, і в кадрі. Я дуже тішуся тим, що багато українських уболівальників саме через це асоціюють мене з чимось патріотичним стосовно боксу. Можливо, це особливість середовища.
 
ВИ ЗАВЖДИ ТАКИЙ ЕНЕРГІЙНИЙ? ЗВІДКИ ЦЕЙ КУРАЖ?
 
Я по житті доволі активний, мені імпонує така життєствердна позиція, і воно так виходить. При тому, що іноді я входжу в стан інтроверта, мені не хочеться нікого слухати. Але здебільшого я відкритий до спілкування, до світу як такого і до людей, із якими так чи інакше стикаюся.
 
ПРО ПРОЕКТ «ОЛІМПІЙСЬКА СТУДІЯ»
 
Цікавий був Олімпійський проект, цікаві були гості. Єдине що — якби я повністю керував процесом, а не був просто ведучим, хотілося б більше розважаючої складової, тому що Олімпіада — це не лише спорт. Особливо, коли у нас в країні така ситуація, багато чого можна було розповідати ще. І плюс багато веселих, дотепних історій там трапляється. Бо зациклюватися саме на результатах, мені здається, зараз не надто актуально, хоча в період Олімпійських ігор це цікавить величезну кількість людей. Тому я задоволений проектом «Олімпійська студія», мені було дуже приємно працювати на ньому.
 
ЯКІЙ МЕДАЛІ НА ОЛІМПІАДІ-2016 ВИ РАДІЛИ НАЙБІЛЬШЕ?
 
«Золото» Чебана стало для мене несподіванкою, тому що там була історія, свій спортивний героїзм у Чебана був. Його там і з боку України вже списували з рахунків, і він взагалі в останній момент потрапив на Олімпійські ігри. Виграв «золото» на своєму патріотичному човні, це взагалі було радісно до щасливих енергетичних бризків. Хоча і Верняєв молодець. Спортивна гімнастика — трохи інша історія. Я знаю, що дівчата дуже люблять дивитися на накачаних хлопців, їм це подобається більше. А я задоволений Чебаном в першу чергу, напевно. Це була найголовніша перемога, якщо говорити про одне.
 
 
ЯК ДУМАЄТЕ, НА НАСТУПНІЙ ОЛІМПІАДІ БІЛЬШЕ УКРАЇНЦІВ ВИСТУПАТИМУТЬ ЗА ІНШІ КРАЇНИ?
 
Це не виключено, тому що тут економічний фактор величезний. Кожну історію потрібно розглядати окремо. Осипенко-Радомська для України, для українського спорту зробила дуже багато, головні її перемоги були під синьо-жовтим прапором. Мені здається, що суто по-людськи до неї жодних претензій бути не може, що вона наприкінці своєї кар'єри завоювала «бронзу» для Азербайджану. Для Азербайджану це важливо, тому країнам із потужною ресурсною економікою і до яких є питання у світової спільноти з приводу їхньої демократичності важливо реалізовуватися через спорт. Тому там на це виділяються величезні кошти. Я був у Азербайджані, працював. Там працювати цікаво, тому що є хороші бюджети. Я там працював на Гран-прі з дзюдо, на велогонці «Тур де Азербайджан», ще на кількох проектах. Добре, що вони залучають спортсменів, виділяють ресурси і організовують такі події.
 
Марійка Стадник — прекрасна дівчина. Думаю, вона із радістю виступала би за Україну. Але давайте пригадаємо: в той час, коли вона переходила в Азербайджан, у нас боролася Ірина Мерлені в її категорії, і боролася успішно («золото», «бронза» на Олімпійських іграх, три чи чотири чемпіонати світу «золотих»). Тобто важко було тоді Марічці пробитися. Навіть якби вона перемагала Мерлені, авторитет Ірини як першої олімпійської чемпіонки з боротьби був величезним. Дуже непросто було би їй, і весь час на неї дивилися би скоса. Мовляв, а чи правильний ми вибір зробили. Навіть якби вона за спортивним чинником перемагала. Але Мерлені — сильна борчиня. Із цим сперечатися, думаю, безглуздо. Тут засуджувати Марічку Стадник не можна. Вона приємна, світла, прекрасна дівчина.
 
Краще хай вже за Азербайджан виступають чи за Казахстан, ніж за Росію. Але думаю, що хтось буде переходити. Хотілося б, щоб це було не масово, щоб залишилися наші головні зірки, щоб вони гідно представляли Україну на найбільших стартах. Я переконаний у тому, що головних фаворитів держава буде підтримувати і не давати їм піти усіма можливими способами, у тому числі фінансово їх стимулюючи.
 
ПРО ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ ПІД ЧАС ТРАНСЛЯЦІЇ ОЛІМПІАДИ, КУРЙОЗИ
 
Цього року на Паралімпіаду взяли дві знімальні групи, повезли за свій кошт. На Олімпіаду ми цього року не поїхали, хоча за тиждень до Олімпіади була акредитація і була надія на те, що ми все-таки туди полетимо. Але не склалося. Нікого не хочу звинувачувати, але на цьому зекономили. Те ж саме було із трансляціями. У нас було багато таких трансляцій, коли українці не потрапляли до тих каналів, які ми могли показувати. Через це були претензії від глядачів. І було доволі прикро й нам, коментаторам, тому що ніколи не знаєш, чи потрапить на килим чи на татамі, яке транслюється і з якого ми отримуємо сигнал, наш спортсмен. А цього хочеться. І на Паралімпіаді таке є. За «бронзу» фехтувало двоє наших візочників-шпажистів, а показували інші поєдинки. Я коментував нібито це, але водночас знайомив людей із тим, що відбувається там в режимі онлайн. І наші здобули дві «бронзи». Таких моментів, на жаль, було дуже багато. Думаю, треба зробити висновки, щоб на зимовій Олімпіаді такого не траплялося. Все-таки це хороша, цікава, повноцінна телевізійна історія. Раз на чотири роки все-таки треба докладати максимум зусиль, щоб висвітлювати повноцінно, щоб ані глядачі не страждали, ані потенційні рекламодавці, з якими теж, мені здається, можна було краще попрацювати цього року. Я порівнюю, як було з Олімпіадою у Ванкувері, в Лондоні, які були там усілякі спонсорські пакети. Я не знаю цифр, але розумію, що були більш потужні зацікавлені інвестори працювати над олімпійськими проектами.
 
НАСКІЛЬКИ ОХОЧЕ ГОСТІ ПОГОДЖУВАЛИСЯ ПРИЇЖДЖАТИ У СТУДІЮ? ЧИ ПЛАТИЛИ ЇМ ЗА ЕФІРИ?
 
В нашій країні практики, щоб платили гостям гонорари за те, що вони приходять на ефір, немає. Багато хто навпаки розцінює — що ми їх рекламуємо, піаримо. Проблем не було, практично всі погоджувалися. Велика подяка, навіть незважаючи на втому, Олег Верняєв з тренером прилетіли, прийшли до нас на прямий ефір на останню програму. Хоча могли б знайти тисячу причин, аби не приходити: і переліт, і втома, і величезна увага. Але все одно практично всі приходили. Ніхто не відмовлявся, наскільки я знаю. До нас охоче приїжджали, прилітали. Нормальний діалог складався, всі розуміли ситуацію.
 
ДРУЖНІ СТОСУНКИ ЗІ СПОРТСМЕНАМИ ЗАВАЖАЮТЬ РОБОТІ?
 
Думаю, сильно не заважають. Я колись був на майстер-класі Познера, де він розповідав кілька своїх історій із життя, мовляв, не треба надто дружити із героями своїх програм. Я це запам'ятав на все життя. У мене є приятельські стосунки, але не маю бажання сильно лізти в друзі до якихось спортсменів, усюди з ними фотографуватися, тусуватися і багато часу проводити. Я розумію, що це мені може в певний момент завадити: під час коментування того ж бою, під час студійної роботи. Я тримаюся на якійсь дистанції, хоча було б зручно, напевно, іноді панібратськи спілкуватися і мати з цього якісь дивіденди. Але я розумію, що це може заважати. Я з усіма у хороших стосунках, позитивних, добрих, але це не надто близька дружба, тому що думаю, що це може зашкодити в певний момент.
 
ЧИ НЕ ДУМАЛИ ПІТИ В ПОЛІТИКУ?
 
Поки що не думав. Мені пропонували за останні років 15 кілька партій долучитися до їхньої роботи, але мені цього абсолютно не хочеться зараз. А там поживемо — побачимо. Можливо, не такі цікаві були пропозиції з точки зору мого розвитку. В будь-якій партії існує якась партійна дисципліна, а це не співпадає із моїм баченням світу. Тому поки що ні.
 
ПЛАНИ НА ЦЕЙ СЕЗОН ПРОГРАМИ «ЧОЛОВІЧИЙ КЛУБ»
 
Будемо виходити, наскільки я розумію і сподіваюся. У нас буде чоловічий контент у будь-якому випадку, будуть гості: десь несподівані, десь навпаки — очікувані. Будуть цікаві чоловічі розмови. Торкатимемося не лише спорту. Будемо автомобільної справи торкатися, військової, в залежності від того, як будуть розвиватися події на Сході. Програма «Чоловічий клуб» задумувалася як суто спортивна, а зараз перетворилася на соціальну, чоловічу. Не можна говорити про роль чоловіка у нинішньому суспільстві, ігноруючи тему військових дій, особливо — зважаючи на те, що я знаю багатьох справжніх героїв цієї війни завдяки волонтерським поїздкам, роботі в Нагородній Раді «Народний Герой України». Не хотілося б цього ігнорувати. Хоча, звісно ж, буде у нас і кікбоксинг, і бокс. Думаю, качалку ми теж не залишимо, будемо вправи з кроссфіту подавати, продовжувати ці відеоуроки. А з приводу трансляцій — більше до керівництва каналу. Я знаю точно, що кікбоксинг у нас буде, бокс буде з'являтися періодично настільки, наскільки це буде можливо. Тут фінансові чинники все-таки ігнорувати не можна.

 
Спілкувався Максим РОЗЕНКО, текстова версія — Дарія ОДАРЧЕНКО
 
Читайте також:
 

Источник — Sport.ua

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Комментарии
    filarettt
    filarettt, 17.09.2016 09:39
    -2
    Комментарий свернут. Показать
    Какой-то больной человек. Зачем у таких брать интервью - непонятно.
    turist86
      turist86, 17.09.2016 17:49
    0
    може це ти хворий, а Лазуткін гарний журналіст, коментатор, спортсмен і просто людина!
Вы не авторизованы.
Если вы хотите оставлять комментарии, пожалуйста, авторизуйтесь.
Если вы не имеете учётной записи, вы должны зарегистрироваться.