ФІЛІПОВ: «Чемпіонат Італії в Європі - №1»

Головний тренер харківського клубу «Локомотив» Юрій Філіппов сьогодні є не тільки наставником волейбольного флагману України — восьмиразового чемпіона країни, але й головним тренером національної збірної. Скориставшися невеликою паузою в іграх харків'ян (нагадаємо, що «Локомотив» пропускав півфінальні баталії розіграшу Кубка України, оскільки гарантував собі місце у фіналі як приймаюча сторона) після «волейбольного марафону» у європейському Кубку Виклику й матчів чемпіонату країни, Юрій Іванович відповів на наші запитання...

«Ми нікому ні технічно, ні фізично не поступаємося»

— Матчі з італійською командою  «Чімоне-Модена»  в рамках європейського Кубка Виклику — це вже історія, проте й дотепер про неї говорять, як про прорив українського клубного    волейболу. «Локомотив» продемонстрував гру справжнього європейського класу. Як вам удалося налаштувати команду на ці матчі?
— У принципі, налаштовувати особливо не доводилося. Я взагалі прихильник того, щоб не   робити особливого психологічного настрою на той або інший матч. Кожен із гравців розуміє всю відповідальність і зайвий «тренерський пресинг» отут ні до чого. В іграх з італійською командою хлопці справді продемонстрували все, на що вони здатні, показали свій потенціал, і тому гра вийшла. Я перед поєдинками їм казав, що в «Чімоне-Модена» грають такі ж люди, і їм також властиво нервувати й помилятися. Безумовно, моїм підопічним було дуже важко повірити в себе в іграх проти такої команди, але все-таки їм це вдалося, і я радий за них. Не думаю, що перший матч в Італії ми програли вчисту. І там гра виходила, але в Харкові вона дійсно вийшла на найвищому рівні.
На сьогодні ми ні фізично, ні технічно не поступаємося провідним італійським, німецьким, іспанським чи іншим командам, які беруть участь в єврокубкових турнірах. Але тут важливо ще й враховувати нашу психологію. Десь нам не вистачає досвіду, десь — упевненості. Або, як у харківському матчі з італійцями, простого везіння.
Щоби «Локомотив» добре виступав, двох таких ігор за сезон, як із «Чімоне-Модена», явно замало. Саме тому ми проводили передсезонну підготовку, виступаючи на турнірах у Польщі й Білорусі, де брали участь дуже сильні команди. У складі «Локомотива» напередодні цього сезону з'явилися кілька хлопців, які до цього ніколи не грали на такому високому рівні. Тому ми, як могли, старалися якнайліпше їх підготувати до матчів європейського рівня.

«Проти киян не вистачило емоцій»

— Відразу після напружених ігор з італійською командою без перепочинку вийшов суперволейбольний марафон у чемпіонаті України — виїзд у Красноперекопськ до «Кримсоди» і домашні матчі з київським «Локомотивом». Ці колективи нинішнього сезону вважаються головними конкурентами харківського клубу в боротьбі за  чемпіонський титул. Як ви оцінюєте поєдинки з ними?
— Так, упродовж восьми днів «Локомотиву» довелося зіграти п'ять відповідальних матчів. Це важко. І не стільки у фізичному плані — команда в цьому питанні готова витримати подібне навантаження — скільки в психологічному. Наші гравці у поєдинках з італійською командою виплеснули стільки емоцій, стільки нервової енергії, що для відновлення необхідно мінімум два-три дні. Це я й по собі знаю, коли був сам  гравцем.
Але волею календаря в нас цих днів не було. Тому у Красноперекопську ігри вийшли напруженими, і добре, що нашого запасу в психологічному плані вистачило для того, щоби перемогти в першій зустрічі з рахунком 3:1, а в другій на тай-брейку — 3:2.
А от на протистояння з київським «Локомотивом» емоцій уже не вистачило. І якщо ми змогли в першому матчі «витягнути» гру — 3:1, то в другій зустрічі кияни виявилися сильнішими.

— Натомість інтрига в чемпіонаті збереглася. Харківський «Локомотив» на першому місці, а київський відстає на одне очко. Попереду — вже принципова дуель. Але чи буде вона лише між двома «Локомотивами»? Може, є клуби, здатні втрутитися в це протистояння?
— Безумовно, не можна скидати з рахунків «Кримсоду», та й ужгородська команда здатна    піднести сюрпризи. Адже вона спромоглася відібрати очки в киян у гостях. А взагалі зараз я не зважуся точно визначити, хто ще, крім двох «Локомотивів», потрапить до плей-офф.  Натомість можна з упевненістю назвати аутсайдера ліги — макіївський «Металург».

Наші цілі — максимальні

— Якщо в чемпіонаті у команд ще довгий турнірний шлях, то склад фіналістів Кубка України вже відомий. Другий рік поспіль він буде проходити в Палаці спорту імені Г. Н. Кирпи. Це вже традиція?
— Про традиції говорити не доводиться. Кожен клуб міг подати заявку на проведення фіналу Кубка України. Безумовно, ми раді, що честь проведення фінального раунду другого за значимістю національного турніру знову довірили нам. Звичайно, приємно грати у своєму залі за підтримки вболівальників. Але навіть якби нам довелося грати на виїзді, від цього завдання не змінилися б: у нас максимальні цілі й у чемпіонаті й у Кубку України.

— Якби зараз «Локомотиву» можна було заявитися в будь-який чемпіонат іншої країни — де хотілося би пограти?
— Як і кожному волейболістові, хотілося би пограти в Італії. Думаю, що «Локомотив» був би там не на останніх ролях. До тоґо ж в Італії організація проведення змагань зовсім на іншому рівні. Нам до такого ще далеко. Вважаю, що нині чемпіонат Італії в Європі — №1. Російський також дуже сильний, за фінансовими моментами і за класом гравців не поступається, але в організації там до італійців теж далеко.

Є шанси пробитися на Євро-2009

— Сьогодні вам доводиться піклуватися не тільки про «Локомотив» але й будувати плани підготовки національної збірної країни. Нещодавно відбулося жеребкування Євро-2009. Що скажете про суперників нашої команди?
— Це збірні Словаччини, Чехії й Румунії. Їхні волейболісти грають у провідних чемпіонатах Європи та світу. Зрозуміло, «легкої прогулянки» очікувати не доводиться. Але в української збірної є потенціал і, як наслідок, шанси на вихід із групи.

— Коли плануються перші збори національної команди?
— До кінця чемпіонату ніяких зборів проводитися не буде. Після завершення плей-офф хлопці отримають невелику відпустку. А потім уже проведемо перший збір. Очевидно, це буде в травні-червні.

Олександр ЛАНЕВСЬКИЙ, «Спортивна газета»