СИПАРЕНКО:«Без Буковелі не було би нічого»

Якщо торік тотальна відсутність снігу в Європі багатьом зіпсувала новорічне та різдвяне свята, то нині картина інша, і багато хто збирається до гірськолижних курортів. Що ж, любов до гірських лиж у нашій країні — справа звична, тим більше, що зараз у Карпатах функціонують чудові курорти. Але як справи у спортсменів-гірськолижників? Чи мають вони можливість готуватися до відповідальних стартів у нашій країні, та й узагалі — що можна нині казати про олімпійські перспективи, часу ж бо до Ванкувера-2010 не так уже й багато? Про це та інше — наша розмова з генеральним секретарем Федерації гірськолижного спорту України Юлією Сипаренко.

«Головне — рейтингові очки»

— Пані Юліє, якими є плани на цей сезон, які змагання вважаються пріоритетними?
— Нинішній сезон можна назвати тренувально-підготовчим, адже стартів на кшталт Олімпіади, чемпіонату світу чи Всесвітньої Універсіади в календарі нема. Проте для наших спортсменів величезне значення матимуть виступи на етапах Кубка світу. До них готуються наші лідери — Анастасія Скрябіна, Тамара Гісем, Ігор Вахненко та Михайло Русиняк. Саме вони — кандидати на участь в Іграх - 2010. Завдання — набрати побільше рейтингових очок, особливо в комбінації, де ми можемо складати гідну конкуренцію.

— Для необізнаних: що таке комбінація?
— Після певних змін, через різні причини, нині комбінація являє собою одну спробу супергіганту (швидкісний спуск) та одну спробу слалому. Час сумується — і так визначаються призери.

— А який результат для тієї ж Скрябіної вважатиметься хорошим? Потрапляння до провідної тридцятки?
— Ну, це в ідеалі. Насправді ж наші справи не настільки оптимістичні. До того ж нинішнього сезону це було би нераціонально.

— Що потрібно для здобуття олімпійських ліцензій?
— Якомога більше рейтингових очок. Не буду вдаватися у подробиці, та насправді нашим лідерам пробитися на Олімпіаду не так уже й складно. Адже в кожному виді для окремої країни існує квота — не більше чотирьох. Тому повз Ігри «пролітають» чимало кваліфікованих австрійців чи італійців. Натомість є одна обов'язкова умова: у міжнародному рейтингу наші спортсмени мають потрапляти до числа 500 найкращих. Інакше виступатимуть лише один хлопець та одна дівчина.

Лижі на замовлення — не для нас

— Як вирішується питання з технічним забезпеченням?
— На щастя, гірськолижний спорт — явище справді масове, тож в Україні працюють дилери провідних європейських виробників гірськолижного знаряддя. Спортсменами нашої збірної опікуються досить відомі марки — «Россіньйоль» та «Фішер», надає допомогу компанія «Діна-Стар».

— В інших лижних видах існує явище, коли українці отримують значно гірше знаряддя, ніж представники країн-лідерів?..
— І ми — не виняток. Скажу більше: для визнаних лідерів виготовляють лижі на замовлення. На жаль, ми про це можемо лише мріяти.

У лютому — всі на карвинг!

— Які «знакові» турніри проходитимуть в Україні?
— Насамперед — це три етапи Кубка країни, а також відкритий національний чемпіонат, куди ми запрошуємо спортсменів інших країн. Також із міжнародних змагань — лютневий Кубок світу з карвингу. Це така дисципліна гірськолижного спорту, коли учасники долають трасу без допомоги палок, а замість воріт використовуються спеціальні різнокольорові маркери. Ними повороти розділяють на простий, складний і надскладний. Відповідно, кожен із них оцінюється певними балами, які потім відображаються коефіцієнтами на загальному часі подолання траси. Тож тут кожен складає собі маршрут сам.
Карвинг культивується у небагатьох країнах (лідери — Італія, Швейцарія, Словенія, Франція...), тому на подібні змагання, як правило, збираються усі найсильніші. Отже, видовище очікується досить цікаве.
До речі, днями на трасі гірськолижного комплексу «Буковель» завершився «Кубок націй» — міжнародні рейтингові змагання, де, крім індивідуальних призів, розігрувалися першість серед країн-учасниць, яких було більше 20.

— Керівництво «Буковелі» охоче йде назустріч спортсменам?
— Так. І це дуже добре, оскільки лише там існують добре підготовлені траси, що відповідать міжнародним вимогам за всіма показниками. До будь-яких наших прохань щодо проведення змагань там завжди ставляться з розумінням, так що керівництву «Буковелі» — велике спасибі!
Узагалі, не знаю, що би ми робили без «Буковелі», де би проводили турніри. На жаль, нині нічого не робиться на напіврозладнаному комплексі у Славському, багато хазяїв ніяк не дійдуть між собою згоди на «Драгобраті». На останньому можна проводити дитячі чи ветеранські турніри, але про серйозні міжнародні форуми річ не йде. Одна лише дорога до комплексу своїм екстримом налякає будь-кого з іноземців...

Сергій ДАЦЕНКО, «Спортивна газета»