«Боротьба за вільну боротьбу»

Приємною несподіванкою стало включення до річного календаря-2008 Мінсім'ямолодьспорту нового Всеукраїнського турніру з вільної боротьби пам'яті Богдана Хмельницького. Він удруге пройде в грудні в Хмельницькому. Пригадуючи провідні позиції Поділля в цьому виді спорту минулих десятиріч, усе начебто закономірно. Та з іншого боку...

Барбалюк проти «прихватизаторів»

Отже, для початку відмотаємо плівку в далекі 60-ті. Відколи в центрі міста по вулиці Пилипчука з'явилися перші новобудови спортивного містечка під назвою ДЮСІП №3, тодішній її директор Віктор Барбалюк, сам хороший борець і вправний тренер із вільної боротьби, урочисто відкрив сучасний борцівський зал. Згодом ледь не щосезону проводилися чемпіонати УРСР і навіть СРСР. Та й господарі килиму були серед найкращих борців республіки. Сам же Віктор Денисович чи не найбільше в обласному центрі зробив для розвитку матеріально-технічної бази спорту. В його кар'єрі не бракувало відповідальних посад. Ні в облуправлінні освіти, ні в міськвиконкомі не зраджував своєму улюбленому олімпійському виду. Та одного не надто прекрасного дня (мова вже про новітню історію) над дітищем Віктора Барбалюка — цілісним спортивним комплексом третьої спортшколи згустилися хмари.

Земля, енергоресурс, комунікації, які мудрий В.Д. свого часу проклав на перспективу для добудови Палацу спорту, конче потрібного хмельничанам для розвитку ігрових видів спорту, почали брутально розбазарюватися. Це взагалі-то не тягнуло на сюрприз, адже широко відомим прикладом протизаконного спортивного «дерибану» став місцевий стадіон «Поділля», що кількаразово перепродувався. Та «діапазон» зазіхання на «вільників» вартий переліку. Очевидці збрехати не дадуть, що на теренах закладу, поважно перейменованого на Обласний центр фізичного виховання учнівської молоді (ОЦФВУМ), явочним порядком «вишикувалися» будівлі податкової міліції, комітету з працевлаштування, нового банку. Та й орендарі роздягалень, учбових класів та інших приміщень екс-ДЮСІП не забарилися. Тут вам і універсам сантехніки, і букмекерська контора, і «Піцерія» з цехом випічки.

Зал вільної боротьби перетворився на зал боксу. Майже 20 років титуловані борці не мали можливості не то що змагатися, але як слід тренуватися. Плюс, у гуртожитку, де за планом Барбалюка мали мешкати спортивні таланти з периферії, надовго поселилися високопоставлені чиновники, які в подальшому довго «кришували» далеко не спортивні дії. Відчуваючи безкарність, шеф ОЦФВУМ керувався гаслом: «Ваші медалі мені не гріють кишеню!» Звісно, спортивні досягнення підупали суттєво. Першими під звільнення потрапили заслужені тренери України з вільної боротьби Сергій Басистий, Микола Тарадай, Володимир Стадник, котрі за своїми переконаннями не могли замовчувати злочинний підхід до свого виду спорту.

Звичайно, пан Віктор як голова обласної федерації боротьби, котрий багато в чому посприяв популяризації виду в регіоні й підготовці плеяди знаних атлетів та їхніх наставників, не міг залишатися стороннім спостерігачем дуже болючого для подільського спорту конфлікту. З притаманними Барбалюку бійцівськими якостями він із головою занурився у «боротьбу за вільну боротьбу». З допомогою депутатів обласної ради, однодумців — таки переміг. Ситуація в освітянському спорті, і зокрема у вільній боротьбі, кардинально змінилася. За сприяння нового директора ОЦФВУМ Володимира Балюка борцям створені нормальні умови для тренувань і проведення змагань.

Ремейк без Стадника

Хоча часу було — не з вини борців — втрачено чимало. Наслідки тривалого протистояння вищезгаданих сторін вилізли боком напередодні підготовки до Олімпіади-2008 року. Кілька років тому, після переговорів зі спортивною владою області, залишили рідний край олімпійська чемпіонка Афін-2004 Ірина Мерлені та її брат і тренер Олексій Мельник. (У дужках відзначу, що тепер, враховуючи переміни на краще, Іра дає консолідований залік Хмельниччині та столиці). До Львова подався Андрій Стадник («бронза» ЧС-2006 та пекінська ліцензія у номінації «66» крізь п'яте місце ЧС-2007), а його талановита сестричка Яна поїхала до Англії. У пошуках кращої спортивної долі порозбігалися інші менш титуловані, але талановиті подільські борці. От і недавні змагання на першість України U-15, нарешті, запрошені до Хмельницького (з трьох разів здогадайтеся, хто це ініціював!), показали тривожне відставання від прогресуючих однолітків із сусідніх областей.

Але важливий був самий факт того, що майже тиждень близько 700 юнаків і дівчат із усіх куточків України мірялися силами в Хмельницькому інтер'єрі. Просто від господарів стартували аж... одинадцять учасників, включаючи трьох борчинь, а весь доробок склався з «бронзи» вихованок двох Юріїв — Дячка та Заводного, відповідно Ольги Корольчук (до 52 кг) та Юлії Лавренюк (до 62 кг). По три успішні сутички - на підступах до п'єдесталу - у Сергія Карелова (до 47 кг), Олега Бреся (до 66 кг) та перспективного Остапа Поворознюка (до 32 кг), який боровся з хлопцями на два роки старшими за нього, програвши тільки майбутньому чемпіону — одеситу Іллі Терзі. Ось і все. Пишатися особливо нічим. Без змагань нема результатів.

Ось тому, аби закріпити ознаки ремейку, федерація області й запровадила «турнір Богдана», прем'єра якого пройшла минулого місяця. Повернулися всі ознаки борцівських свят — привід до повернення фахівців, і це вже спостерігається! Завдяки переможцям турніру — Вацлаву Шацило (до 50 кг), Глібу Кутею (до 85кг), Анні Уроді (до 45 кг) та вже названому Поворознюку хмельниччани посіли друге загальнокомандне місце слідом за кадетською збірною Івано-Франківської області.

Є здобутки й виїзного формату. На килимах Харківського палацу студентів, де відбувався XVII міжнародний турнір на Кубок заслуженого тренера України Леоніда Дуная, вперше за роки незалежності побачили й Хмельницьких повпредів. Уже відомий вам Кутей порадував першим місцем свого тренера Володимира.Поворознюка, а підопічний Басистого - Гурген Аванян став у цій же категорії третім. Що й казати, олімпійський рік розпочали успішно.

Ігор ЯВОРСЬКИЙ, «Спортивна газета»