ШЕМЯКІНА: «Найчастіше колять у передпліччя»

На останньому відбірковому турнірі фехтувальників на Олімпіаду в Пекін, що завершився в Празі, Фортуна таки усміхнулася львів'янці Яні Шемякіній, Напередодні змагань вона пообіцяла будь-що перемогти на цьому турнірі і свого слова дотримала. У півфіналі, де, до речі, й вирішувалася доля путівки на Ігри-2008. вихованка Андрія Орликовського не залишила жодного шансу сильній шведці Еммі Самуеяьсон (15:11), а в фіналі поставила «золоту» крапку, взявши гору над ізраїльтянкою Ноам Міллс (15:14).

— Яно, у фіналі ви підтвердили, що вас недарма називають «Міс один укол». Свою суперницю перемогли з рахунком 15:14...
— Так, справді... Коли рахунок наприкінці зустрічі був 14:13 не на мою користь, мені вдалося провести дубль і перемогти.

— Взагалі, у таких ситуаціях, коли все вирішує лише один укол, справді важко сконцентруватися?
— Дуже важко! Постійно в голові крутиться думка: одна помилка може стати фатальною і призвести до поразки. При атаках потрібно завжди бути готовою до контрвипаду суперниці. Треба максимально зконцентруватися, не пропустити жодного руху назустріч і в зручний момент виконати один зі своїх улюблених прийомів — атаку з уколом у ступню чи контратаку. Без міцних нервів у фехтуванні робити нічого. У нашому виді спорту дуже важлива психологічна підготовка.

— Багато перемог здобули з різницею в один укол?
— На чемпіонаті Європи перемагала з такою різницею п'ять разів.

— Скільки коштує екіпірування шпажиста й чи надовго вистачає комплекта спорядження?
— На екіпірування потрібно витратити від 700 до 1000 євро. Клинки зарубіжного виробництва, що коштують 50 доларів, служать місяця півтора. Наші за 10 доларів ламаються частіше.

— Щоби зафіксувати укол шпагою, тиск на наконечник зброї має бути 750 грамів. Тож, певно, після змагань на тілі залишається багато синців?
— Бувають синці, але вони швидко сходять. Тим більше, найчастіше колять у передпліччя.

— Де готуватиметеся до Олімпіади?
— Незабаром виступатиму на юніорській першості Європи, що відбудеться в Італії, та на етапі Кубка світу в Китаї, де ми змагатимемося в Олімпійському комплексі. А далі — буде видно...

— Дехто каже, що Олімпійські ігри серед фехтувальників є лотереєю. Мовляв, за вдалих обставин може пощастити спортсменці, яку до того ніхто не вважав фавориткою. Погоджуєтеся з цією думкою?
— Так, погоджуюся на сто відсотків. Хто краще у потрібний момент буде психологічно готовий, зможе абстрагуватися від напруги змагань — той і переможе. Скажімо, на останньому відбірковому турнірі в Празі дуже багато поєдинків закінчилися з різницею в один укол, і в усіх цих протистояннях вгадати, хто стане переможцем, було неможливо. У фехтуванні досить часто авторитетні спортсмени вибувають зі змагань уже в стартових поєдинках. Над ними завжди тяжіє відповідальність за результат, адже від них очікують лише перемог. А це в самому поєдинку сильно заважає зконцентруватися. А в того, кого не вважають фаворитом, голова не зайнята такими думками, і він діє розкутіше.

— А скільки, на ваш погляд, шпажистом претендуватиме на місце на п'єдесталі в Пекіні?
— У Франції добре підготовлені шпажистки, з-поміж китаянок, вірогідно, теж хтось втрутиться в боротьбу за медалі. Хороші дівчата є також у збірних Росії та Англії. Гадаю, близько 10 шпажисток уже сьогодні можна сміливо назвати претендентками на нагороди. Звісно, максимум зусиль для цього докладу і я...

— Торік ви вже виступали в Китаї. Як тоді пройшла адаптація?
— До кліматичних умов я адаптувалася без проблем, а ось до зміни часового поясу пристосуватися трохи важче. Доводилося змагатися, коли в Україні була глибока ніч. Але для того, аби адаптуватися в Китаї, на Олімпіаду приїдемо завчасно.

— Дехто зі спортсменів побоюється китайської кухні. А ви, наскільки мені відомо, навпаки, дуже її любите. Під час Олімпіади у спортсменів буде вибір, якими стравами харчуватися. Ви які оберете — європейські чи китайські?
— Звісно, що китайські. Я обожнюю цю кухню. Завжди за кордоном на змаганнях віддаю перевагу китайській їжі. Вона не є жирною, дуже добре підходить моєму організму.

— Після Олімпіади не плануєте реалізувати свою дитячу мрію — стати міліціонером?
— Ні (сміється). Наразі без спорту себе не уявляю. Мабуть, ця мрія так і залишиться дитячою. Для того, щоби стати міліціонером, треба сумлінно вчитися, а з моїми постійними поїздками на змагання це не реально.

Олег НАЛИВАЙКО, «Спортивна газета»